|
Клен старий, клен старий гіллям в шибку стукотить, На прогулянку із друзями нас кличе. І чому, і чому так ясніє мені світ? А тому, що є в нім ти і йдеш навстрічу. Вже давно, вже давно, вже давно розтанув сніг, Знов весна, немов у гості, завітала. І чому, і чому, чом так радісно мені? А тому, що в тебе усмішка заграла. Ти поглянь, ти поглянь, ти на небосхил поглянь: Ані хмарки, чистотою він аж сяє. І чому, і чому, і чому співа баян? А тому, що баяніста хтось кохає.
|