|
Один поет, свій шлях збагнувши в дії, Хоч не належав він до Пушкіна рідні, Спитав: «Куди ж це ви поділись, Весни моєї золотої дні? " Дні золоті відповідали так: – Ми не піти не в змозі, схаменіться, Раз тут у вас такий бардак І взагалі, чорт знає що твориться! Дні золоті з відсталістю ослів Не розуміли наших днів.
|