|
Скільки разів обіцяв я собі, Що віршувати віднині не буду, Та передумував: як же я буду Тямити думи тривожні свої В вічній своїй особистій борні, Правду шукаючи посеред бруду? Це – ніби битва Добра проти Зла. Ще не було так, щоб перемогла Рима-метелик, порхнувши брехливо Просто заради звучання дзвінкого, Що не хвилює сьогодні нікого. Дяка Всевишньому, це неможливо!
|