|
Вода зволяла щедро литись! Настільки чиста, що ніяк Ані напитися, ні вмитись Так й не наваживсь нею я. Їй бракувало верболозу, І водоростей і мушви. І крижаних тенет морозу, І розжирілої плотви. Їй бракувало хвиль іскристих, Напоєних дощем садів... Життя не вистачало чистій, Та – дистильованій воді!
|