|
Якщо ти є спокійний, не розгублений, Коли всі гублять голови навкруг, І ти собі в цей час лишився вірний, Коли не вірить в тебе кращий друг. Якщо чекання не хвилює й не зворушить, Неправдою не станеш тішить слух, І злість задушиш, бо свідомість мусить, Хоча й святим не стане твій злиденний дух. Якщо ти будеш нездоланний пристрастю, А не тобою опановує вона, Приймеш удачу і не скоришся нещастю, Яким у сутності ціна одна. Якщо готовий ти, що твоє слово, В тенета й в пастку перетворює шахрай, А потерпівши крах, ти можеш знову, Почати новий путь із краю в край. Якщо ти здатний все, і те що сталось, До чого прикипів усе це викласти на стіл, Усе програти щоб нічого не зосталось, Без жалю викинуть не ділячи навпіл. Якщо ти можеш серце, нерви, жили, Так завести, щоб уперед нестися, Коли з роками змінюються сили, І тільки воля каже: «Ні – держися!» Якщо ти можеш бути у юрбі собою, При королю народ вітати, Своєю не хизуючись особою, І голови від чутки не схиляти. Якщо ти будеш мірять відстані, Секундами, йдучи в далекий бік, Землі – не кинеш, як корабль пристані, То ти, звичайно, Ти є Чоловік.
|