|
Чудове свято створює нам час – Великий майстер, що біжить по колу. Та вмить уносить все, що радувало нас І не верне, нажаль, до нас його ніколи. Годин та днів нестримливий потік Уводить літо в темряву зими, Де листя вже нема, застиг в деревах сік, Земля мертва лежить у білому рядні. І тільки аромат троянд, що розцвіли, Хоч полонені та зачинені у склі, Нагадаює нам в холод та мороз – Колись ж то було літо на землі. Хоч свій минулий блиск лишили квіти, Та душу нашу змушують радіти.
|