|
Любов сліпа, нас позбавля очей. Не бачу я того, що бачив ясно. Я бачив світ, красу, та всякий раз Збагнуть не міг: погане чи прекрасне. І якщо погляди так серце завели, Що якір бросив я у тихі води, Де кожен день швартують кораблі, – Чому ж йому ти не даєш свободи ? Як двір проїжджий серцю моєму Щасливою садибою здавався? У колір правди фарбував брехню, Глядів собі та пильно не вдивлявся. Брехня світ правди для мене змінила І з головою, як чума накрила.
|