|
Як більше не кохаєш ти мене, То зараз, саме час, коли все спротив. Мене у прірву гірка втрата зажене. Ще скільки їх, останніх в прірву кроків? Якщо я зможу біль перенести, Не добивай із засідки, не треба! Хай не проль’ється ця бурхлива ніч Дощем холодним вранішнім із неба. Залиш мене, та не в останню мить, Коли від бід, від горя ледве дишу! Залиш мене, щоб міг я зрозуміть Що ця біда із інших бід – больніша! Щоби відкрив всю глибину біди – Твого кохання я лишився назавжди.
|