|
Прокинсь, кохання! Вістря чи твоє Тупіш, ніж жало голоду та спраги? Хоч на столі завжди питво та їжа є Не з’їсти все. Та й в тім нема відваги.. Так і кохання. Наче майже ситий – Сьогодні досить – наступила мить. А завтра знову, як вогнем залитий, Народженний горіти, а не тліть. Щоби кохання було нам дорожче, Хай час розлучення нам буде океан Один до одного простягнемо ми руки. Ходить нам вдвох по різним берегах. Хай буде холод та зима в розлученні весь час, Щоби весна своїм теплом тепліш зігріла нас.
|