|
Не раз я бачив – сонце сходить, Та пестить гори поглядом ласкавим, А потім шле всьому свою усмішку Полям та водам, та зеленим травам. Нажаль, та дуже часто небосхил Дає свй дозвіл хмарам царювати. Вони повзуть над світом, що є сил. Тоді й пітьма там може панувати. Так і для мене сонце ледь зійшло Та не одержав тих дарів багато – Підкралась хмара та вогонь той згас, Кохання в хмари закували в грати. Та ні, свою я долю не корю – Бувають хмари на землі та й в небі. Тебе кохаю, лиш тебе люблю, Тебе чекаю, дихаю для тебе.
|