|
Ні, брешуть дзеркала – я зовсім не старий, Бо молодість твою ділю з тобою, Та, якщо час спотворить образ твій, Свою не зможу привітати долю. Як в дзеркало в твої вдивляюсь риси, Тож самому собі здаюсь на час молодшим, Мені ти молоде своє даруєш серце, А я тобі – своє, щоб жити довше. Тож бережи себе, моя кохана – В твоїй душі моє так серце б’ється. І я тебе від кривди та обману Враз збережу, якщо так доведеться. Так, доля для нас двох – лише одна, Для двох сердець одна, єдина доля: Зупиниться одно, і не прийде весна, Не зійде сонце над зеленим полем.
|