|
Скажі мені, що я забув поріг В твій дім, з яким пов’язаний навіки. Що по боргах своїм не заплатив, За все твоє добро, за всі щасливі миті. Що я не знав, що коштує твій час, Бездумливо пурхаючи на крилах, Носить себе в невідомих краях Я дозволяв невідомим вітрилам. Всі вільні злочини мої, що я накоїв, З моїм коханням поруч поклади, Нехай очей твоїх мене не стратить погляд. Пробач мені! Й суворо не суди. Так, винний я. Тому й висока, й тверда Між нами побудована стіна. Твоє прощення, люба, й милосердя Покаже світу, як любов твоя вірна.
|