|
Між собою дуже схожі Комарових діти: Хто з них Петрик, хто Серьожа – Їх не розрізнити. Лиш бабуся та ще мати Вміють їх розпізнавати. Хто молодший з них, сказать Я ніяк не можу. Скоро Петрикові п’ять, Скоро п’ять Серьожі. * * *Петрик сніжкою шпурнув – І вікно розбите. Кажуть: то Серьожа був – Їх не розрізнити. Хто м’ячем порозбивав Чашки на буфеті? Петрик м’яч до рук не брав, А влетіло Петі. Лікар плутас обох – Дуже хлопці схожі! І касторку п’є за двох Іноді Серьожа. Всім морозива купив Нам татусь на свято. Петрик і своє поїв, З’їв і пайку брата. * * *Прийняли в дитячий сад Петрика й Серьожу. Петрика в новий халат Одягли в прихожій. А Серьожі Гриць сказав: – Жадібний ти дуже, Ти ж один халат узяв, Досить з тебе, друже! * * *Няня в ванній без кінця Петрика все мила, Щоб обмить з його лиця Плями від чорнила. Змила плями на щоці, І на носі, й на руці. А купать скінчила – Знов на нім чорнило! Няня лає малюка: – Петрик! Так негоже! – А Серьожа їй гука: – Няню, я – Серьожа! * * *Стригтись братики ідуть Он по тротуару, Тато з мамою ведуть Нерозлучну пару. Перед дзеркалом за мить Петрик стрижений сидить. Голова враз на кавун Стала в нього схожа. Вибіг з двері наш пустун, Увійшов Серьожа. Перукар тут аж застиг: – Я ж тебе недавно стриг! Ще й волосся не струснув Із свого халата, А ти знов такий, як був, Бач, який кудлатий! Перукарень же для вас Стільки не відкрити, Коли будуть повсякчас В них такі-от діти! * * *В двір до хлопців через тин По обіді нишком Баламут проліз один – Перепілкїн Гриіпка. Вже йому дев’ятий рік – Гришка здоровило! Та на дітках Гришка звик Виміряти силу. – Гей, малята, – він гукнув, – Хто наввипередки, ну! Літній крос ми почнемо З ганку до сарая. Щигля в ніс тому дамо, Хто із вас програє. Любить Гришка ображать Всіх, кого лиш може, Але згоден крос почать Комаров Серьожа. Ну, а Петрнк Комаров Вже біля сарая – Причаївся поміж дров, Гришку там чекає. Раз, два, три, чотири, п’ять! Гришка кинувсь – не догнать! Долетів він, збився з ніг, Потом весь облився. Бачить: той уже прибіг І на дрова всівся. Здивувавсь він, очі вп’яв, Говорить не може. Він Петруся не впізнав, Думав – то Серьожа. Петрик тут заговорив: – Ти не біг, мабуть, а брів! Сядь-но, довгоногий, Відпочинь з дороги! – Ні, не сяду, Комаров! Побіжу з тобою знов! За хвилиночку одну Я тебе пережену. – Згода! Вислухай мене: Бігтимеш до хати. Хто кого пережене – Щигля може дати! Раз, два, три, чотири, п’ять! Гришка кинувсь – не догнать. Все скоріше баламут Не біжить – стрибає. А Серьожа тут як тут, Гришку вже чекає. – Гришко, носа підставляй. Крос програв ти цей, і край! Всі говорять, що з тих пір Не ходив ні разу До братів малих у двір Гришка довгов’язий.
|