|
Там, де клекіт, шум і піна, – Всемогутняя людина Так сказала до Дніпра: – Гей, незламною стіною, Обшивною, кам’яною, Задля нашого добра Зупинить тебе пора! Ти падеш углиб з вершини, Ти здвигнеш у хід машини. – Ні, – вода відповіла, – На такую гостру мову, Щоб то датись на підмову, – Не така вже я й мала. Цим мене ти не злякала, Бо все ’дно я не боюсь. Що б ти там не витворяла, – Я нізащо не скорюсь. І ось в ріці непрошена Залізная стіна. І ось вже оголошена Війна, війна, війна! Підйомний кран стає на бій: Двадцятитонний, громохкий, Несе в простертім держаку Чавунний молот на гаку. За ним бурильщик буровин – На трьох ногах трясеться він. В руці у нього тонкий спис, В граніт ударив – наче вріс. Ось екскаватор паровий, Він риє землю мов живий, Він головою в камінь б’є, Аж пил і пар за ним встає. Де човни гойдали зи́бки, Там працюють вже лебідки. Де шуміла осока – Лине дим з паровика. Там, де риби плюскотались, – Динаміт стрясає камінь. За Дніпром з того кінця Ясне світло світиться. То сигналом іздаля Лівий берег промовля: – Заготовили бетону Триста тридцять три вагони, А ще й вивезем от-от Землі кубів дев’ятсот. Як ваш успіх? Заохота? Як у вас іде робота? За Дніпром з того кінця Ясне світло світиться. То сигналом іздаля Правий берег промовля: – Рапортує правий берег, Кожен молот, кожен дерик, Кожен кран і кожен лом Будують сонце над Дніпром! Дні і ночі люд робочий – Все з Дніпром війну він точить. І встають-підводяться, Мов ростуть із дна ріки, В рівний ряд розходяться Круторогії бики. Круг биків бушує піна, Аж шпує то тут, то там. Та не страшно це бикам, Бо вода їм по коліна. Там, де клекіт, шум і піна, Всемогутняя людина Так сказала до Дніпра: – Гей, незламною стіною, Обшивною, кам’яною, Задля нашого добра Зупинить тебе пора. Щоб, зриваючись з вершини, Переможена вода Ночі й дні, усе життя – В рух приводила машини Та ще й поїзд на путях. Щоб остільки повних бочок Марнотратної води Здобували для робочих Густо хліба і руди. Щоб вугілля, сталі й збіжжя Було повно в цій порі, – Щоб нам сонце Запоріжжя Запалало угорі! Щоб електрика в чорнозем Впевнено плуги вела. Щоб увечері світило В вікнах міста і села!
|