Люди пишуть, а час все стирає,
Все, що може цього часу дух.
Та скажи, – якщо слух наш вмирає,
Чи повинен померти і звук?

Він глухіше на декілька терцій,
Він вже майже, як тиша, затих.
І не слухом, я чую, а серцем
І цей голос грудний, і цей сміх.
Петро Голубков2015