|
Ти – музика, то що ж до звуків різних Ти йдеш з незрозумілою туго́ю? Навіщо любиш те, що сумнозвісно, Стрічаєш муку радістю такою? Таємна де причина тої муки? Чи не тому їх сум – немов печать, Що струнко так залагоджені звуки Мов закидом самотності звучать? Прислухайся, як дружньо всі ці струни Стають до ладу й голос подають, – Як ніби мати, батько й отрок юний В щасливому єднанні пісню л’ють. Нам каже струн єднання у концерті, Що шлях самотній так подібний смерті.
|