|
Що ж, буду жить, прийнявши як умову, Що вірна ти. Хоч стала не такою, Любові й тінь здається нам любов’ю. Не серцем – так очима будь зі мною. Обличчя є, чий злочин неодмінно Накреслить незгладимі вмить сліди. Твій погляд не розказує про зміну. Ні ворожнечі не ховає, ні нудьги. То ж, видно, так завгодно вищим силам: Хай брешуть ці прекраснії вуста, Але у погляді, ласкавому і милому, Як і раніше сяє чистота. Прекрасним було яблуко, що з древа Адаму на біду зірвала Єва.
|