|
Я кличу смерть. Втомивсь дивитись я: От гідність, що прохає подаяння, Над простотою от глумится скрізь брехня, От у розкішному нікчемність ходить вбра́нні, От досконалість затаскали по судах, А от невинність, що зганьбили грубо, От недоречні почесті в верхах, От міць в полоні в немочі беззубої, От прямота, що дурістю зовуть, От дурість в масці мудреця, пророка, А от натхненню рот відкрити не дають, От праведність на службі у пороку. Мерзотно все, що бачу всюди я... От як тебе покину, друже, я!
|