|
Ні, не змагаюсь я з творцями од, Що розфарбованим дарують їх богиням, Підносять їм коштовності землі, А разом – небосхіл із океаном синім. У суперечках – часу марнотрацтво: Про їхні вірши, про зірки на небі, Про квіти, про вінки, про всі багатства, Що можна у морях й землі розгледіть. В коханні та в словах – не можу я брехати. Тому пишу: ти, любая, – прекрасна, Як та, що в світ привела смертна мати, Та не як сонце, не як місяць ясний. Хвалить не хочу любов я мою, – Нікому я її не продаю!
|