|
Пробираючись до хвіртки Полем по межах, Дженні вимокла до нитки Ввечері в житах. Дуже холодно дівчиську, Б’є дівчиська жах: Замочила всю спідничку, Йдучи по житах. Якщо кликав хтось когось там Крізь густі жита І когось обняв той хтось там, Що візьмеш з тих «хта»? І яка всім нам турбота, Якщо на межа́х Цілувався з кимось хтось там Ввечері в житах!..
|