1.Відчиняйте двері, прошу! Хто це стукає до нас? Ленінградський листоноша – Кожен день в той самий час. Так, це він. Справді він. Як і завжди, в сім годин! В нього є листів чимало В чорній торбі на плечі: Із Ташкента, із Уралу, Із Тамбова, із Керчі. В сім годин почав він працю, За листом розносить лист. І останні на дванадцять За адресами розніс. 2.Терміновий із Ростова Для товариша Житкова! – Терміновий для Житкова? Вже немає тут такого. Вчора вранці, в сім годин, Полетів у Лондон він! 3.Літак, наче птиця. Під хмарами мчиться. Земля зеленіє внизу. А вслід за Житковим В вагоні поштовім І лист терміновий везуть. Тюки на полицях Лежать як годиться. в вагоні горять ліхтарі. А в праці безсонній У тому вагоні Клопочуться два поштарі. Листівка – в Дубровку, Посилка – в Покровку, Газета – на станцію Клин, Цей лист – до Тамбова. А цей, терміновий. Іде до заморських країн. 5.Листи самі нікуди не підуть. Та в скриньку їх тільки вкинь – Вони пробіжать, пролетять, пропливуть В найдальшу для нас далечінь. Всесвітня мандрівка для них неважка: Листи не купують квитка. Об’їде всю землю і вдалеч, і вшир Заклеєний пасажир. Листам терміновим – найбільша честь. Ось цей приставити слід Негайно до Англії: «Лондон, Вест, 14, Бобкін-стріт». 6.Біжить автобус на майдан Крізь сивий лондонський туман. Чим ближче, тим видніші Плакати і афіші. Вигукує кондуктор тут: – Це Бобкін-стріт! Кінчивсь маршрут! По Бобкін-стріт, по Бобкін-стріт Крокує швидко містер Сміт. На ньому кепка синя, А сам – немов жердина. Ось він спиняє довгий крок. Бере висячий молоток І каже лиш три слова: – Для містера Житкова! – Швейцар поглянув знов і знов На ім’я та фамілію І від мов ля: Борис Житков Поїхав у Бразілію. 7.Пароплав Піде в плав Через дві хвилини Вантажем народ заклав Просто всі щілини. Та в одну з кают не йдуть. Чемоданів не несуть, Подивися, що ж там? Поштарі та пошта. 8.Під пальмами Бразілії, Де спека, як ніде. Старий поштар Базіліо Знеможено бреде. Він дивиться здивовано На цей зім’ятий лист. З печатками поштовими Із чужоземних міст. А на листі зазначено Про те, що адресат З Бразілії гарячої Поїхав в Ленінград. 9.Відчиняйте двері, прошу! Хто це стукає до нас? Ленінградський листоноша – Кожен день в той самий час. Так, це він. Справді він. Як і завжди, в сім годин. Подає мені він знову Терміновий для Житкова. – Для Житкова? Гей, Борис! Забери та розпишись! 10.Мій сусіда з ліжка скочив: – Ну й дива! На власні очі Подивись – за мною вслід Облетів цей лист весь світ. І везли його невпинно Крізь усі чужі країни. По морях і по землі Поїзди та кораблі. На одні й ті самі гроші Він до мене зміг дійти. Честь і слава листоношам Працьовитим та хорошим! Слава чесним листоношам. Що приносять нам листи!
|