|
Пані здавала в багаж Валізу, диван, саквояж, Картинку, торбинку, авоську Й маленького песика Моську. Видали пані на станції Чотири зелені квитанції Про те, що узяли в багаж Валізу, диван, саквояж, Картинку, торбинку, авоську Й маленького песика Моську. Речі везуть на перон, Кладуть у відкритий вагон. Готово. Уклали багаж Валізу, диван, саквояж, Картинку, торбинку, авоську Й маленького песика Моську. Та лиш озирнувся візник, Як песик з вагона утік. На станції Дно зрозуміли, Що місце одне загубили. Швиденько рахують багаж: – Валіза, диван, саквояж, Картинка, торбинка, авоська... Немає маленького Моськи! Тут бачать, що біля коліс Собака, з телятко на зріст. Спіймали його – і в багаж, Туди, де лежав саквояж, Картинка, торбинка, авоська, Де мав би знаходитись Моська. Приїхали в місто Житомир. Носій, дев’ятнадцятий номер, Візком перевозить багаж: Валізу, диван, саквояж, Картинку, торбинку, авоську. А ззаду ведуть нашу Моську. Собака тут як загарчить! А пані-то як закричить: – Розбійники! Таті! Злодюги! Порода не та в собацюги! Жбурнула вона саквояж, Ногою штовхнула багаж: Картинку, торбинку, авоську. – Віддайте мені мого Моську! Стривайте, мамашо, на станції, Багажної згідно квитанції, Від Вас ми узяли багаж: Валізу, диван, саквояж, Картинку, торбинку, авоську Й маленького песика Моську. Та потягу довго іти, Собака Ваш міг підрости!
|