|
Жила-була дівчинка. Як її звали? Хто звав, той і знав. А нам не сказав. Скільки їй було літ? Скільки зим, стільки й літ, – Сорок років? Ні, нівроку, Їй всього чотири роки. І було у дівчинки... Що в неї було? Сіре і вусасте, і усе смугасте. Що це таке? Кошеня. Стала вона кошеня спати укладати: – Ось тобі під спинку м’якеньку перинку. Зверху на перинку чистеньку простинку. Ось тобі під вушка білі дві подушки. Ковдрочку на пуху, хусточку наверху. Поклала кошеня, а сама пішла вечеряти. Приходить назад, – що таке? Хвостик – на подушках, на простинці – вушка. Хіба так сплять? Перевернула вона кошеня, уклала як треба: Під спинку – перинку. На перинку – простинку. Під вушка – подушки. А сама пішла вечеряти. Приходить знову, – що таке? Ні перинки, ні простинки, ні подушки не видать, А вусасте та смугасте перебралось під кровать. Хіба так сплять? Ось яке дурне кошеня! Захотіла дівчинка кошеня викупати. Принесла шматочок мила і мочалку намочила, І водиченьки з котла в чайній чашці принесла. Кошеня не хоче миться, перекинуло коритце І в кутку за сундуком миє лапку язиком. Ось яке дурне кошеня! Стала вона вчити його говорити: – Котику, скажи-но: мя-чик. А воно їй тільки нявче! – Котику, скажи: ко-ня-ка. А воно їй знову нявка! – А скажи: е-лек-тро-струм. А воно їй: няв-няв! Сум... Ото і все! Ось яке дурне кошеня! Стала дівчинка його годувати. Принесла вівсянки-кашки – відвернулося від чашки. Принесла йому редиски – відвернулося від миски. Принесла шматочок сала. Воно каже: – Няв! (мов, Мало!) Ось яке дурне кошеня! Не було мишей у хаті, олівців було багато. І один зі столу, з папки кошеня схопило в лапки. І помчало з ним вприприжку, мабуть, прийнявши за мишку, І давай його катати – з-під стільця до підкроваття, Від дверей до табурета, від комода до буфету. Підштовхне – і хап-царап! Під одну загнало з шаф. І чекає біля шафи переможного кінця... Коротка котяча лапа – не дістати олівця! Ось яке дурне кошеня! Закутала дівчинка кошеня в хустку і пішла з ним у сад. Люди запитують: – Хто це у вас? А дівчинка говорить: – Це моя донька. Люди запитують: – Чому ж лапи волохаті, вуса довші, ніж у тата? Дівчинка каже: – Вона давно не голилася. А кошеня як вискочить, як побіжить, – всі і побачили, що це кошеня – вусасте та смугасте. Ось яке дурне кошеня! Воно – втім, він згодо́м – розумним став котом. А дівчинка теж виросла, стала ще розумнішою і вчиться в першому класі сто першої школи.
|