|
Жила-була дівчинка. Як її звати? Хто звав, той і знав. А ви не знаєте. Скільки ж бо їй було літ? Стільки літ, скільки й зим, – Це відомо усім! А всього чотири роки. І був у неї... Хто ж у неї був? Сірий, Вусатий, Зовсім смугатий. А хто ж це такий? Котик. Стала дівчинка котика спати вкладати. – На тобі під спинку Ляльчину перинку. Зверху на перинку На тобі хустинку. Ось тобі під вушка Білі дві подушки. Одіяльце пухове Й покривало ще нове. Поклала котика спати, а сама пішла вечеряти. Приходить назад, – що таке? На подушці – хвостик, На перинці – носик. Хіба ж так сплять? Перевернула котика, поклала як треба: Під спинку – перинку, На перинку – хустинку, Під вушка – подушки. А сама пішла вечеряти. Приходить знову, – що таке? Ні перинки, ні хустинки... Все розкидане лежить! А вусатий та смугатий Вже в кутку під ліжком спить. От який дурненький котик! Захотіла дівчинка котика скупати. Десь знайшла шматочок мила І мочалку розкрутила, Ще й принесла з казана Воду чашкою вона. Не схотів наш котик миться – Перекинув він коритце І в куточку під вікном Вимив спинку язиком. От який дурненький котик! Стала дівчинка вчити котика говорити: – Котику, скажи: ба-бу-ня. – А він каже: Няв! Скажи: ко-ник. – А він каже: Няв! Скажи: е-лек-три-ка. – А він каже: Няв! Няв! Все «Няв» та «Няв»! От який дурненький котик! Стала дівчинка котика годувати. Подала вівсяну-кашку – І не глянув він на чашку. Ще дала йому редиски – Одвернувся він од миски. А дала шматочок сала – Закричав наш котик: – Мало! От який дурненький котик! Не було в домі мишенят-шкрябунців, а було багато олівців. Лежали вони на столі в татка і потрапили в лапи до кошенятка. Як стрибнув наш котик нишком, олівець піймав як мишку. І давай його катати Вздовж великої кімнати: Від стола до табурета, Від комода до буфета. Від комода під стілець Котить, котить олівець... Закотив під шафу швидко І шукає без кінця... Олівця ніде не видко – Не дістати олівця. От який дурненький котик! Закутала дівчинка котика в хустку і пішла з ним у сад. Люди питають: – Хто це у вас? А дівчинка каже: – Це моя донька. Люди питають: – Чому у вашої доньки сірі долоньки? А дівчинка каже: – Вона давно не милась. Люди питають: – Чому у неї шия кошлата й вуса, наче у тата? А дівчинка каже: – Вона давно не голилась. А котик як вискочить, як побіжить, – усі й побачили, що це котик – вусатий, смугатий. От який дурненький котик! Та минуло кілька літ, – З нього став розумний кіт. А дівчинка теж виросла, стала ще розумнішою і вчиться в першім класі сто першої школи.
|