|
Ведмедикові п’яти років Давали чемності уроки. – В гостях сиди тихенько, Ведмедику маленький, Не чванься, усміхайся, Знайомим всім вклоняйся. І уступай дорогу, Й не наступай на ногу. Прилюдно не чешися, Не лайся, не сварися. Не чавкай і не позіхай, А позіхнеш – швиденько Одразу рота прикривай Ти лапою чемненько. Будь чемним, не пручайся, І місцем поступайся. І старість поважай. Бабунечку-ведмедицю В туман і ожеледицю Додому проводжай! Отак ведмедю п’яти років Давали чемності уроки. Але дарма ведмедик вчиться, Ведмідь ведмедем залишиться. Знайомим він вклонявся, І місцем поступався. Зустрівши вовка, чи лисицю Вітався з ними, як годиться. А тим, кого ведмідь не знав, – Топтавсь по лапах і штовхав. Встромляв він носа де не слід, Сідав на чийсь смачний обід. Газони м’яв, траву топтав. А у трамваї та метро Він пасажирів так штовхав, Що міг зламати їм ребро. Ведмедикові п’яти років Давали чемності уроки... Та вихователі у нас Даремно витратили час.
|