|
Жив собі роззява, ліві двері справа... З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став, Шусть руками в рукави – з’ясувалось, то штани. Отакий роззява, ліві двері справа. Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: «Не так!», Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: «Не те!» Отакий роззява, ліві двері справа. Поспішаючи в дорогу, рукавичку взув на ногу, Ну а замість капелюха натягнув відро на вуха. Отакий роззява, ліві двері справа. Трамваєм тридцять третім він їхав на вокзал, І двері відчинивши, до водія сказав: «Шановний трампарампарам, я щось хотів сказати вам, Я сів не в той ай-яй трамзал негайно треба на вокзай!» Водій перелякався і на вокзал подався. Отакий роззява, ліві двері справа. Ось біжить він до кав’ярні, щоб квитки купити гарні, Далі гляньте на роззяву, мчить купляти в касу каву. Отакий роззява, ліві двері справа. Вибіг він аж на перон, там стояв один вагон. Пан роззява в нього вліз, сім валіз туди заніс, Примостився під вікном, тай заснув солодким сном. Зранку – гульк! «Егей!» – гукає. – Що за станція? – питає, Чемний голос відповів: «То є славне місто Львів». Ще поспав, аж сходить сонце, знов поглянув у віконце, Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав: «Що за місто це, Боляхів, Коломия чи Батяхів?» Чемний голос відповів: «То є славне місто Львів». Ще собі поспав з годинку, знов поглянув на зупинку, Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав: «Що за станція цікава, Київ, Зміїв чи Полтава?» Чемний голос відповів: «То є славне місто Львів». Тут він крикнув: «Що за жарти? Жартувати так не варто. Вчора я у Львові сів, а приїхав знову в Львів?..» Отакий роззява, ліві двері справа.
|