|
Жив чоловік неуважний На вулиці Вантажній. Вранці він сорочку взяв, Руку всунув у рукав, Але що за плутанина! – Не рукав то, а штанина. От так неуважний З вулиці Вантажної! Взяв пальто він із гвіздка... – То не ваше! – хтось гука. Надівати став гамаші – Знов кричать йому: – Не ваші! От так неуважний З вулиці Вантажної! Замість шапки на ходу Він надів сковороду. Узувався – став на п’яти Рукавиці натягати. От так неуважний З вулиці Вантажної! От якось у трамваї Він на вокзал спішить, Враз двері відкриває Й кондуктору кричить: – Високоповажний, Вагонопровожатий, Вагоноповажний, Високопровожатий! Часу у мене мало, Я мав зійти за мить. Вокзал біля трамвая Чи можна зупинить? Кондуктор здивувався – Якраз трамвай спинявся. От так неуважний З вулиці Вантажної! Він пішов тоді в буфет, Щоб купити там білет. А тоді помчав у касу Купувати пляшку квасу. От так неуважний З вулиці Вантажної! Ось прибіг він на перон, Вліз в одчеплений вагон, Вніс вузли і чемодани І розтикав під дивани. Сам в кутку перед вікном Він заснув спокійним сном. Прокидається під ранок – Що воно за полустанок? Люди всі йому підряд Кажуть: – Місто Ленінград. Ще поспав він та й схопився, У віконце подивився, Бачить – знов вокзал стоїть! Здивувавсь він мимохіть. – Що, – питає, – за стоянка, – Бологоє чи Слов’янка? Люди всі йому підряд Кажуть: – Місто Ленінград! Ще поспав він та й схопився, У віконце подивився, – Перед ним вокзал стоїть... Як це диво зрозуміть? – Що за станція? – питає, – Дибуни це чи Ямськая? – Люди всі йому підряд Кажуть: – Місто Ленінград! Закричав він: – Що за жарти? Чи так довго їхать варто, Щоб приїхати назад, У той самий Ленінград? От так неуважний З вулиці Вантажної!
|