|
Раз тільки місто любить нас. Другого разу – не буває. З очей його поїдеш раз – І місто тут же забуває! Старіше в другий ти приїзд, А сонце – щось вже холодніше. І непоказним став під’їзд, Де ти стрічав – як сонце – іншу! На площі квіти вже не ті, Обтяжливі світанки надто. Так, по наївній простоті Здійснив поїздку цю ти, брате. Не повертайся у свята́, Туди, де пам’яттю німіють. На жаль, такі – чужі – міста Любити двічі нас не вміють!
|