|
Єсеніну Утихни, друг. Чай в склянці прохолодний. Посипалась зоря, мов та тополя в серпні. Сьогодні гребінь у волоссі – Мчить розперезано, як коні, А завтра сивина, мов снігова труна. Безлюбьє і любов зотліли, мов в печі. Лети за вітром, віршокрилий попіл! Я голову – крилом балтійської ночі На гострі на коліна Покладу тобі. На дні зіниць ритмічна зріє мудрість – Так якоря лежать В водоймищах оглухлих, Так прохолодний чай (і золотий, як ми) Качає в хмарах вересневе хутро.
|