|
Можливо, що мені не вистачить свічі І в днину білу я залишуся вночі, І зерна макові нічної мли та вітру Вдихаючи, з пітьми собі вдягну я митру. Як пізній патріарх в зруйнованій Москві – Світ неосвячений нести на голові, Чреватий сліпотою, муками роздору, Як Тихон – ставленик останнього собору!
|