|
– Згубила я улюблену камею, Не знаю де, на березі Неви, Сумую я без римлянки своєї, – Ледь не в сльозах мені сказали ви. Та нащо ж вам, о чарівна грузинко, Гробниць прадавніх зачіпати прах? Іще одна пушиночка-сніжинка Розтанула сльозинкою в очах. Ви безпорадно нахилили шию: Нема камеї з профілем чітким. Смаглявку Тінотіну я жалію – На березі Неви дівочий Рим.
|