|
Не говоріть про вічність знов – Її не здатен осягнути. Та вдячним можу вічно бути За безтурботність і любов. Я чую, як вона росте Та опівнічний вал породжує, Лише суворо тим погрожує, Хто надто близько підійде. В далеких відголосках шуму Її бурхливого єства Знаходжу радість я, бува, Плекаючи нікчемну думу.
|