|
Поглинається глибина – Фіолетова пелена, На природний, буденний рай Опускається небокрай. Боязкий, нерішучий штрих Є заручником барв таких. Хмаровиння і неба даль Викликає лиш сум та жаль. В тихім трепеті зрозумів: Я – творець неживих світів, Там і небо штучне висить, І роса кришталева спить.
|