|
Небо вечері в стіну закохане – Вщент поранене світлом рубців – Провалилось у неї і сполохом Утворило тринадцять голів. Ось воно, моє небо щоночі, Перед котрим, мов хлопчик, стою, – Холод в спині, біль тягнеться в очі, Твердь, що стіни ламає, ловлю. І під кожним ударом тарану Зорі падають вниз без очей, – Знов вечері таємної рани, Незавершений розпис ночей.
|