|
Він пам’ятає черевиків знос, Моїх підметок стерте вже величчя, А я його – як він різгноголос, Чорноволос, Давид-гора граничить. Підновлені і крейдою, й білком Фісташкові ці вулиці-пролази, – Балкон – похил – підкова – кінь – балкон, Дубки, чинари і повільні в’язи. І літер кучерявих ланцюжок Хмільний для ока, світлом оповитий, А місто здатним є та знає назубок, Як увійти у розпашіле літо.
|