|
Мій спів – коли гортань – сира, душа – суха, Вологий трохи зір, свідомість не оманна. Чи добрим є вино? Чи місткість не плоха? Чи добрим є в крові Колхіди колихання? Груди соромляться, і слів потік стиха; Співаю вже не я – співає відчування – І в піхвах слух закляк, і голова глуха. Пісня беззискова – сама собі хвала: Утіха друзям це, а ворогам – смола. Росте із моху пісня не лиха – Одноголосий дар мисливського привіту, Її співають верхи й на верхах, Тримають посох вільно і відкрито, Піклуючись про те, щоб чесно і сердито На учту молодих домчати без гріха.
|