|
Де цвяхами пронизаний прокльон? Де Прометей – гори опора і потреба? А беркут де – і гостродзьобий гон Його очей стрілою проміж ребра? Такій трагедії не місце тут. Але ці випнуті, виразні губи – Але ці губи вводять просто в суть Есхіла-найманця, Софокла-лісоруба. Він відгук і привіт, він віха, ні – батіг: Химерно-кам’яний театр епох грядущих Зірвався враз, і всі спішать узріти всіх – Рожденних, караних і смерті не імущих.
|