|
Люблю я дихання морозне І пари зізнання серйозне: Ця ява – я, це яви – яв. Пашить хлопчина, мов ліхтарик, Своїх санчаток володарик І керувальник, мчить уплав. І я, зі світом посварившись, Санчат принаді покорився б, В скобах сріблястих, в торочках. І вік би падав, легше векші, За векшу в річці тихій легший, Півнеба в валянках, в ногах.
|