|
Що діяти? Січневий б’є борей. Позачинялись люди, як терміти. А може, я сп’янів од замкнених дверей? Від цих замків я ладен заревіти. Панчохи вулиць з лайкою в устах, Завулків перекривлених комори І поспіхом заховані в кутах, І з тих кутів зринаючі потвори. У яму падаю і по льоду Сповзаю, і стаю при водокачці, Повітря мертве їм, встаю й паду, І розлітаються дрозди в гарячці. А я кричу крізь дерев’яний кіш, Волаю крізь обмерзлий подих: «Гей, читача! Порадника! І лікаря – скоріш! Розмови б на колючих сходах!»
|