|
У мене, чи у тебе, чи – у них Уся снага закінчень родових: Їх подихом журчить стебло дірчасте, Привітним равликом личинки губ людських На себе тягнуть їх, аж дихається тяжче. Нема наймення в них. Відчуй їх хрящ – І станеш їх наступником, звитяжцем. І для людей, для їх сердець живих, Петляючи в вихлястих їх масивах, Ти виявиш і насолоду їх, І те, що мучить їх, – в припливах і відпливах.
|