Я мушу жити, хоч і вмер два рази,
Здуріло місто від води відразу, –
Веселе, гарне, ніби мартопляс,
Як на леміх приємний жирний пласт,
Як степ мовчить у квітня повороті.
А небо, небо – твій Буонарроті!
Григорій Латник
?
