|
І Моцарт між пташок, і Шуберт із водою, І Гьоте, що свистів на стежці сам собі, І сумнів Гамлета з лякливою ходою, – Гули в серцях юрби і вірили юрбі. Ще до появи уст безодні шепотіли, До створення дерев почався падолист, І те, чому ми досвід присвятили, До того мало обриси і зміст.
|