2.Європа – в холоді. Італія – в пітьмі. Огидна влада, як цирюльника лапище. Коли б то розчахнуть, ще й якомога швидше Вікно на Адріатику він зміг! Між мускусних троянд залоги бджіл дзвенять, Стегнистий стрибунець в степу озвався мляво. Трима тягар підків крилатого коня, І жовкне пісковий годинник золотаво. Говіркою цикад ця суміш чарівна – В ній пушкінська хандра та Середземні чари. Немов настирний плющ, що пнеться до вікна, Він мужньо бреше, як гасав з Роландом в парі. Годинник пісковий, що жовкне золотаво. Стегнистий стрибунець в степу озвався мляво. А наш меткий брехун зліта на місяць браво. Люб’язний Аріост, амбасадорський лис, Зеленорутний цвіт, вітрильник, занепадник, На місяці він чув земних вівсянок свист, При риб’ячім дворі він був учений радник. О місто ящірок, в якім душі нема, Від відьми та судді синів таких зродила Черства Феррара, ще й на ланець посадила – Тож світять там сонця іржавого ума. А ми дивуймося меткому м’яснику, Під роєм синіх мух заснулому дитяті, Ягняті на горі, ченцеві на осляті, Та герцоговому хмільному вояку, Отерплому від вин, чуми та часнику, І свіжій, як зоря, дивуємося втраті.
|