|
Вітром втіху до нас принесло, І в блакиті відчулося нам Ассирійської бабки крило, Перебір, що зіграла пітьма. Мов гроза, потемнів нанівець Неба нижній зажурений скіс, Шестируких летючих тілець Слюдяний перетинчатий ліс. Є в блакиті куточок сліпий, І в блаженні опівдні завжди Доленосна зоря тріпотить, Наче ночі говорить «прийди». І крокуючи в муках вперед, Вкритий лускою зламаних крил, Попід руку високу бере Переможену твердь Азраїл.
|