|
З піною втоми, з рожевим шумком на губах Хвилі зелені у буєсті риє бик, Пирхає, греблі не любить – просто жах, Ношу нести на хребті женолюб не звик. Іноді колесом випірне з хвиль дельфін Або кольне шпичаками їжак морський, Лагідні руки Европи – кому вдогін? Ніжне для шиї ярмо – й греби навпрошки! Гірко Европа глядить на могутню шир, Піниться море, гладінь кипить навсібіч, Видно, лякає мигтінням масним пустир, І зісковзнутися прагне з кошлатих пліч. Чи не стократ їй миліший кочетів скрип, Надром чардак убезпечений, гурт овець І за кормою високою блимання риб? З нею безвесельний далі пливе гребець!
|