|
Я не знаю, з якої пори Пісня-ніченька почалась, – Шебуршать крадії до зорі, Комашиний солює князь? Я хотів би ні про що Довго-довго так розмовлять, Запалить сірника, плечем Розбудити ніч і в полях Розкидати уперту тінь Шапку вітряну, що гніте; Розпорошити дрібно синь, Де пшоно стоїть золоте. Щоби крові німий зв’язок Через вік протягнуть один, Щоб буяв у яру бузок, І тривав сухих трав дзвін.
|