|
У сонмі інших хочу Тобі служити я І мовити щоночі Псалом – твоє ім’я. Та спрагу не втамують Молитви на вустах, Без тебе я мандрую Один в чужих світах. Вже ревнощів немає, Але моя жага Мене не відпускає І кату простяга. Єство твоє жіноче – Не радість, не любов. В мені тепер клекоче Чужа, дикунська кров. Відкинувши вагання, Зізнаюся собі: Не радість, а страждання Знаходжу я в тобі. Немов злочинця, тягне До сонмища щедрот І спокусити прагне Вишневий ніжний рот. Мій страх мене жахає, Благаю, повернись. Найдужче відчуваю Я голос твій, озвись. З ілюзій виринаю І точно знаю я: Вже ревнощів немає, А є твоє ім’я.
|