|
Надвечір не гудів стрілчастий ліс органа, Співали Шуберта, – колиска, що звідсіль, А млин шумів, і в пісні гураґану Сміявся музики блакитноокий хміль. Старої пісні світ, брунатний і зелений, Одначе вічно молодий, Де солов’їних лип листов’я навіжено Вкрай розлютовано гойдає цар лісний. Цього повернення нічного страховиння Та пісня дика, мов затемнене вино: Оце двійник, оманливе видіння Безтямно дивиться в зачинене вікно!
|