|
«Про те язичницький посвідчує сенат, – Сії діяння не вмирають». Він розкурив цибух, запнув халат, А поруч з ним у шахи грають. Свій честолюбний сон він поміняв на зруб В глухім урочищі Сибіру І чепурний цибух їдких поблизу губ, Правдивих у неправдах миру. Було, дубів германських галас біг, Європа бідкалась в скорботах, Ставали ставма огири квадриг На тріумфальних поворотах. Бувало, голубий у склянках пунш горить, З широким шумом самовару Другиня рейнськая тихенько гомонить, Свободолюбная гітара. Ще озиваються схвильовані вуста За громадянство та солодку вільність, Та небо осліп жертву відверта, Вірніш бо праця та постійність. Поплуталося все, й нема кому сказать, Вже холодіючи, що ототе за теє Поплуталося все, й солодко вимовлять Росіє, Лето, Лорелеє.
|