|
– А свідченням тому язичеський сенат, – Отсі діла не помирають! – Він запалив чубук і загорнув халат, А поряд з ним у шахи грають. Свій честолюбний сон він поміняв на зруб В глухому закутні Сибіру Й вигадливий чубук з уїдливістю губ, Що в правду повернули віру. Шуміли перший раз Німеччини дуби, В тенетах плакала Європа, Квадриги чорні підіймались на диби На тріумфальних поворотах. Бувало, в плугарях блакитний пунш горить. З широким шумом самовара Там рейнська подруга тихенько гомонить, – О, волелюбнице-гітаро! – Яка турбота у живих ще голосах Про вічну вольності тривалість! Та вже не треба жертв осліплим небесам: Щонайпевніші праця й сталість. Все переплутано. Скрізь тиша гробова, Сягає холод апогея. Все переплутано. Солодкі лиш слова: Росія, Лета, Лорелея.
|